Герой новели П. Мериме “Матео Фальконе”



Дія відбувається на острові Корсика, батьківщині Наполеона Бонапарта. Мериме з величезною повагою ставився до цього історичного діяча й, зображуючи його земляків, наділив їх незвичайною духовною силою, цілісністю, безкомпромісністю, незламною волею й мужністю. Саме такий і М. Ф., у всіх відносинах щирий корсиканець: “Невисокого росту, міцний, з кучерявенькими, чорними як смоль волоссями, з тонкими губами, орлиним носом, більшими живими очами й особою кольори дубленої шкіри”.

Він славиться як відмінний стрілець, його вважають “настільки

ж вірним другом, як і грізним ворогом”. Мериме відзначає, що він щедрий на милостиню й готовий завжди надати допомогу тому, хто в ній бідує. Говорять, щоправда, що колись він убив свого суперника, але це лише надає героєві деякий романтичний ореол. У той момент, коли відбуваються описані в новелі події, Матео біля п’ятдесяти років.

Він одружений. У нього три дочки, вдало видані заміж, і десятилітній син Фортунато – надія сім’ї й спадкоємець імені

З моменту появи героя й до фінальної сцени проходить не більше години. От він з’являється в супроводі своєї дружини. Іде “спереду налегке” несучи

одну рушницю в руках, а інше на перев’язі, тому що чоловікові не личить нести що-небудь, крім зброї”. Так само зосереджений і суворий герой в останні миті дії.

Його слова, якими закінчується новела, звучать досить буденно й тверезо. Начебто б нічого й не трапилося. Але ж насправді відбулося те, що будь-якої іншої людини моглася навіки позбавити й спокою, і розуму. М. Ф. тільки що вбив свого сина.

Причому зробив це не в гніві, не зумівши подолати із собою, а, навпаки, досить тверезо оцінивши все, що вже відбулося й що може трапитися надалі. “Цей хлопчик – перший з нашого роду, хто зробив зрадництво”, – говорить він. Дійсно, поки М. Ф. і його дружина були відсутні, долі було завгодно випробувати Фортунато. Спочатку він погоджується за срібну монету сховати пораненого втікача, але потім, поласившись на срібні годинники сержанта, видає свого гостя переслідувачам. Саме в той момент, коли солдати приготувалися віднести носилки із бранцем, з’являється М. Ф.. “Будинок зрадника!” – говорить пійманий утікач і плює на поріг

Швидше за все саме в цей момент і була вирішена доля маленького Фортунато. М. Ф. схопив у нього з рук годинники, жбурнув їх об камінь і наказав синові випливати за ним. Він уже прийняв рішення, розсудивши, що той, хто один раз дозволив підкупити себе, не зможе надалі уникнути спокуси, а ростити зрадника М. Ф. не бажає.

Саме любов до сина, страх побачити його всіма зневажуваною продажною істотою штовхає героя на вбивство. Він змушує хлопчика прочитати кілька молитов, прицілюється й після фрази “Так простить тебе бог!” – стріляє. “Зараз я поховаю його, – спокійно говорить Матео Фальконе дружині, що прибігла на постріл. – Він умер християнином. Я велю отслужить месу за упокій його душі”.

Образ Матео Фальконе для Мериме був втіленням суворої простоти, мужності й особливого роду людяності, спрямованої на боротьбу із гріховністю й підлістю. Не вбивство гріх, а порушення споконвічних законів. Як би жахливим не здавався вчинок М. Ф., не можна не визнати за ним глибинну, важко вистраждану правоту

Одним з перекладачів новели Мериме в Росії був Н. В. Гоголь. (Він допомагав зробити віршований варіант перекладу В. А. Жуковському.) И в зв’язку із цим мимоволі пригадується фраза Тараса Бульби, що також совершили синовбивство: “Я тебе породив, я тебе й уб’ю!” Тут теж убивство батьком сина виступає як вища форма покарання за зрадництво й малодушність, як спроба відновлення потоптаної справедливості



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...

Вы сейчас читаете сочинение Герой новели П. Мериме “Матео Фальконе”
?