Бернард Шоу

Творчість Бернарда Шоу — видатного англійського драматурга, одного із засновників реалістичної драми XX ст., талановитого сатирика, гумориста, — користується популярністю і викликає загальний інтерес. У нашому літературознавстві створилася ціла наука про творчість Бернарда Шоу. Її основи були закладені А. В. Луначарським. В останній час радянськими вченими захищений ряд докторських і кандидатських дисертацій про творчість Б. Шоу й опублікований ряд книг, у тому числі ретельно прокоментовані у них листи драматурга (1971), його висловлення

про драму і театр (1963), книга А. Г. Зразкової про його театральну і режисерську діяльність (1974).

Великі заслуги дослідників творчості Б. Шоу радянських дослідників А. Анікста, П. Балашова, И. Канторовича. Кілька книг присвятила Бернардові Шоу, його драматургічному методу і його впливу на англійський і європейський театр А. Г. Образцова.

В історії літератури Англії ім’я Бернарда Шоу стоїть поруч з ім’ям Вільяма Шекспіра, хоча і народився Шоу на триста років пізніше, ніж його попередник. Обоє вони внесли неоціненний вклад у розвиток національного театру Англії, і творчість кожного з них стала відома далеко за

межами їхньої батьківщини. Переживши свій найвищий розквіт в епоху Відродження, англійська драма піднялася на нову висоту лише з приходом у неї Бернарда Шоу. Він — єдиний, гідний соратник Шекспіра; його по праву вважають творцем сучасної англійської драми. Продовжуючи кращі традиції англійської драматургії і ввібравши досвід найбільших майстрів сучасного йому театру — Ібсена і Чехова, — творчість Шоу відкриває нову сторінку в літературі XX сторіччя.

Чудовий майстер сатири, Шоу обирає дієвий та завжди актуальний метод літератури — сміх. Цей засіб служив йому безвідмовно. «Мій спосіб жартувати полягає в тому, щоб говорити правду», — ці слова Бернарда Шоу допомагають зрозуміти своєрідність його викривального сміху, що голосно звучить із підвалин сцени от уже ціле сторіччя.

Батьківщиною Шоу була Ірландія. Він народився в 1856 р. у Дубліні. Протягом усього XIX ст. «Зелений острів», як називали Ірландію, вирував. Наростала визвольна боротьба. Ірландія прагнула до незалежності від Англії. Її народ жив в убогості, але не бажав терпіти поневолення. В атмосфері горя і гніву, пережитих його батьківщиною, протікали дитинство і юність майбутнього письменника. Батьки Шоу походили із середовища збіднілого дворянства. Життя родини було не зовсім улаштованим.

Позбавлений практичної жилки, батько не процвітав в обраній ним справі — хлібній торгівлі. Мати Бернарда — жінка неабияких музичних здібностей — змушена була сама утримувати родину. Вона співала на концертах, а пізніше заробляла на життя уроками музики.

На дітей у родині звертали мало уваги; засобів на те, щоб дати їм освіту, не було. Але по своїх настроях і поглядах батьки Шоу належали до передових патріотично-налаштованих прошарків дублінського суспільства. Вони не дотримувались релігійних догм католицизму і належали до англіканської церкви. Тому до самої смерті Бернард Шоу був релігійною людиною та дотримувався класичних пуританських традицій. Основна заслуга в цьому належала матері Шоу, характер якої не був зломлений невдало сформованим сімейним життям.

Вчився Шоу в дублінській школі, але перебування в ній не було для нього особливо радісним. Не випадково він згодом писав: «У школі я не вивчив нічого і забув багато чого». Однак і шкільний курс закінчений ним не був. У п’ятнадцять років він почав сам заробляти собі на життя. Служив клеркокм у маленькій земельній конторі. Збирав квартирну плату з мешканців бідних кварталів Дубліна. Життя міських нетрів він довідався добре.

Після двадцяти років свого життя Шоу одержав місце старшого касира. Це було не погано, але до цього часу інтереси Шоу уже склалися і нічого спільного зі службовою кар’єрою чиновника вони не мали. Шоу глибоко цікавився мистецтвом — літературою, живописом, музикою.

У 1876 р. Він залишив Ірландію і переїхав у Лондон. Визначених занять у нього не було, не було і засобів до існування, але коло його інтересів і культурних смаків було дуже широким, зокрема він дуже захоплювався театром, під псевдонімом Корно де Боссето публікує свою першу музичну рецензію, а потім через декілька років працює як музичний критик. Шоу був не тільки знавцем музики, але і сам чудово грав. Його ім’я стає добре відомим і в театральних колах Лондона.

Характерна риса Шоу полягала в тому, що заняття мистецтвом він ніколи не відокремлював від властивого йому інтересу до суспільно-політичного життя свого часу. Він відвідує збори соціал-демократів, бере участь у диспутах, наполегливо виробляючи в собі навички оратора, із захопленням і глибоким інтересом вивчає філософія, зокрема — захоплюється марксизмом.

Інтерес Шоу до актуальних проблем сучасності позначився в самих ранніх його творах. У період з 1879 по 1883 р. Шоу написав п’ять романів: «Незрілість», «Нерозумний шлюб», «Любов артистів», «Професія Кешиля Байрона», і «Соціаліст-одинак». В ті роки романи Шоу не одержали визнання. Початківцю-письменнику довелося витримати тривале і нерівне єдиноборство із численними видавцями. Він одержував тільки відмови, але не здавався. Новатор по своїй природі, Шоу й у роман прагнув внести щось нове.

Романи Шоу свідчили про властиву тільки йому майстерність драматурга. У романах воно позначилося в чітко вираженій схильності до діалогізацій формо-змісту; блискуче побудовані діалоги присутні в усіх без винятку творах Шоу належить.

Як справжній новатор Шоу виступив в області драми. Він затвердив в англійському театрі новий тип драми — інтелектуальну драму, у якій основне місце належить не інтризі, яка не захоплює сюжет, а тим



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Вы сейчас читаете сочинение Бернард Шоу